Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.03.2016 року у справі №914/2602/14
Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №914/2602/14
Постанова ВГСУ від 04.08.2015 року у справі №914/2602/14
Постанова ВГСУ від 23.10.2014 року у справі №914/2602/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Справа № 914/2602/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:А.Г. Полянського, Г.П. Коробенко (доповідач), Г.М. Мачульського,розглянувши у відкритому судовому засіданнізаяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр"про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015у справі№ 914/2602/14за позовомДрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр"пророзірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич,за участю представників:позивача:Чукла С.П. (представник за дов. від 14.03.2016 №63),відповідача:Лазор А.О. (представник за дов. від 30.11.2015 б/н),прокуратури:Збарих С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України) (в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15 години 24.03.2016)

ВСТАНОВИВ:

Дрогобицький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Книгарня "Каменяр" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та повернення майна у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2014, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015, по справі № 914/2602/14 , у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015р. рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі №914/2602/14 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. у м. Дрогобич по вул. Мазепи, 14, укладений між Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради та ТОВ "Книгарня "Каменяр". Зобов'язано ТОВ "Книгарня "Каменяр" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Дрогобич нежитлове приміщення, загальною площею 237,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вул. Мазепи, 14.

Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована приписами ч. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та встановленими обставинами справи.

Зокрема, згідно названої норми матеріального права, покупець зобов'язаний внести оплату за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (зазначене положення відтворене і у п. 2.2 Договору). У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Тобто, за законом покупцю надається 30 днів на оплату за об'єкт приватизації та у випадку несплати, - надається ще 30 днів на оплату за об'єкт приватизації та сплату неустойки у розмірі 20% від ціни об'єкта; у випадку несплати протягом зазначених строків наведених платежів договір підлягає розірванню.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 визнано укладеним Договір від 10.06.2010 купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. у м. Дрогобич по вул. Мазепи, 14 шляхом викупу між ТОВ "Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області.

Оскільки Договір не був посвідчений нотаріально, а був укладений у судовому порядку, то строк, протягом якого покупець повинен сплатити за придбаний об'єкт та, у разі несплати, сплатити також і неустойку, має відраховуватись від дати винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/1403/12, тобто з 03.10.2013.

Враховуючи, що докази оплати відповідачем за об'єкт приватизації протягом 30 днів з 03.10.2013 або оплати за об'єкт приватизації разом із неустойкою протягом 60 днів з 03.10.2013 у матеріалах справи відсутні, Вищий господарський суд України з урахуванням вимог ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" дійшов висновку щодо наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 10.06.2010.

22.01.2016 від ТОВ "Книгарня "Каменяр" надійшла заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі №914/2602/14 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015, а рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 залишити без змін.

В обґрунтування заяви ТОВ "Книгарня "Каменяр" зазначило, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 914/848/15 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до ТОВ "Книгарня "Каменяр" про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних та пені встановлено обставини, які на його переконання є нововиявленими для справи № 914/2602/14, а саме:

- управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради не передавало по акту приймання - передачі ТОВ "Книгарня "Каменяр" спірне приміщення, натомість оскаржуваною постановою від 04.08.2015 ТОВ "Книгарня "Каменяр" зобов'язано повернути це приміщення у комунальну власність, яке йому не передавалось;

- має місце прострочення кредитора (Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради) щодо передання ТОВ "Книгарня "Каменяр" спірного приміщення відповідно до ст. 612, 613 ЦК України.

У запереченнях Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Книгарня "Каменяр".

Відповідно до ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, Вищий господарський суд України може переглядати судове рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, коли цей перегляд не пов'язаний з дослідженням фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин.

Вищий господарський суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, зазначених у пункті 5 частини другої статті 112 ГПК України.

В інших випадках подання заяв про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень Вищого господарського суду України останній за наявності підстав для висновку про те, що зазначені у відповідній заяві обставини підпадають під ознаки нововиявлених у розумінні статті 112 ГПК України, вчиняє такі дії: - згідно з приписами частини п'ятої статті 114 ГПК України скасовує своє судове рішення, про перегляд якого подано заяву; - тією ж постановою або ухвалою, якою його скасовано, передає справу до місцевого або апеляційного господарського суду для розгляду по суті з урахуванням викладеного у відповідній заяві та вказівок суду касаційної інстанції.

Така правова позиція наведена в постанові Пленуму ВГСУ № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Зважаючи на те, що зазначені у заяві обставини підпадають під ознаки нововиявлених у розумінні ст. 112 ГПК України, а також враховуючи необхідність вчинення невластивих для суду касаційної інстанції процесуальних дій з дослідження фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність нововиявлених обставин, заява ТОВ "Книгарня "Каменяр" підлягає частковому задоволенню шляхом скасування постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/2602/14 із направленням справи до місцевого господарського суду на новий розгляд по суті з урахуванням викладеного у заяві ТОВ "Книгарня "Каменяр", під час якого суду необхідно надати відповідну оцінку встановленим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі №914/848/15 обставинам на предмет визначення їх істотності для правильного вирішення спору у господарській справі № 914/2602/14.

Керуючись ст.ст. 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ТОВ "Книгарня "Каменяр" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/2602/14 скасувати.

Справу направити до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Головуючий суддя: А.Г. Полянський

Судді: Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський